Головна Новини Студентам Абітурієнтам Контакти




Сторінки історії.

На крутих берегах Тетерева стоїть величаво древнє українське мiсто, назва якого увiбрала в себе два найдорожчих для нас поняття: "жито" i "мир". Це - Житомир, мiсто, яке належить до одного із найдавнiших iсторичних та культурних мiст нашої держави, розташоване на межi лiсостепу i Полiсся. В самому центрі, на перехресті шляхів з півночі на південь, з заходу на схід 
…розкинув стрімко, мов лелека, 
Могутні крила корпусів своїх… 

Житомирський автомобільно - дорожній коледж - один із найстаріших навчальних закладів України цього профілю, який був відкритий за сумісним наказом Народного комісаріату освіти і Укрголовдортрансу №РП/5 від 7 липня 1930 року. Для розміщення Житомирського технікуму передавалися: будівельні відділення Житомирського індустріального технікуму і єврейської профшколи, будинок і садиба по вулиці Пушкінській,38 і 25, будинки № 6 по вулиці Карла Маркса, №2 по Чуднівській, №3 по вулиці Малочуднівській, №12 по вулиці Синельникова та №4 по вулиці Третього Інтернаціоналу. Наявність такої матеріальної бази повністю забезпечувала потреби технікуму в навчальних приміщеннях. Ініціатором, засновником і першим директором технікуму був Микола Іванович Левіков. Його помічником було призначено Андрія Євграфовича Путова. У 1931 році директором став С.П.Альберт. Директором Житомирського навчального шляхового комбінату (таку назву тоді мав технікум) у 1931-1932 роках був Ф.І.Жданюк. У 1933 році технікум шляхового будівництва очолював А.П. Пиріжанський, у 1935-1937 роках - Е.Я.Дерябін, у 1941 - Я.Л. Гальп. З 1930 до 1938 року навчальну частину технікуму очолювали М.П.Бобрівник, у 1935 - П.А. Нимирівський, у 1936 - Ю.М.Афанасьєв, а в 1941 - М.Г.Іванов. 

Не викликав сумніву високий професійний рівень викладацького складу технікуму. Велика потреба технікуму в викладачах високої кваліфікації різного профілю була обумовлена тим, що, крім основної дорожньо-будівельної спеціальності, в ньому готували ще і техніків-мостобудівників та спеціалістів з ремонту дорожніх машин, трактористів, шоферів і навіть землевпорядників для установ Наркомзему України. Всі випускники довоєнних років згадували своїх викладачів як високоосвічених спеціалістів, як людей високих духовних і моральних якостей. 

На початку 1930/1931 навчального року в технікумі нараховувалося 263 студенти, в тому числі, на першому курсі - 119, на другому -96, на третьому - 33 і на четвертому курсі - 25. З них 106 студентів вступили до індустріального технікуму, а 38 – до єврейської профтехшколи. На перший курс технікуму в 1930 році було зараховано 90 студентів. 


Починаючи з 1931 року, Житомирський технікум невпинно збільшував чисельність студентів за рахунок приєднання до нього інших технікумів системи Головдортрансу. На початку 1931/1932 навчального року був приєднаний Добрянський (Чернігівської області) і Черкаський дорожні технікуми. З грудня 1932 року - Чернігівський, а з 1935 - Київський автотранспортні технікуми. До 1500 учнів розширилася школа дорожньо-будівельного учнівства (Дорбудучу), яка стала комбінатом. З'явилися нові адреси навчальних приміщень технікуму, де відбувалося навчання студентів і учнів школи. Значно поповнилася навчальна база технікуму після передачі йому майна колишнього Добрянського технікуму з метою створення в Житомирі технікуму механізації дорожнього будівництва. Хоч ця ідея Головдортрансом і не була здійсненна з різних причин, але за рахунок цього навчальна база в Житомирі була значно поліпшена. З Добрянського технікуму було отримано 144 примірники різної літератури, навчальне приладдя для кабінету фізики, обладнання та інструменти для столярної і слюсарної майстерень. Кам’яно-бетонну і теслярську майстерні обладнали з часом власними силами. Довгий час технікум не мав змоги придбати навчальні автомобілі, трактори та іншу дорожню техніку. Єдиний на той час трактор "Форбзон", посланий на допомогу в проведенні весняних робіт новоствореним колективним господарством, так і не був повернений технікуму. Для придбання автомобіля у приватного власника недоставало коштів. Перший вітчизняний ГАЗ-АА технікум отримав лише в 1936 році. В перші роки свого існування колектив дуже потерпав від нестачі навіть самого необхідного для забезпечення навчального процесу: підручників - зошитів, ватманського і міліметрового паперу, креслярських, вимірювальних, геодезичних, лабораторних та інших приладів і інструментів. Всього цього не вистачало взагалі і в державі. Та час працював на користь впертих, терплячих і працьовитих. Уже на другий рік існування технікум мав 8 спеціальних кабінетів і лабораторій: графіки, фізики, військової справи, хімії і ґрунтознавства, випробовування будівельних матеріалів, конструкторсько-модельний. Більшу частину обладнання кабінетів і лабораторій було виготовлено руками самих студентів і викладачів. 

Довоєнні випускники Житомирського технікуму пройшли і найтяжчі часи для дорожньо-будівельної галузі і стрімке зростання її до рівня передових держав світу. 
10 травня 1932 року відбувся перший випуск молодих фахівців дорожньої справи. Серед них 34 техніки дорожнього будівництва і 59 десятників. В наступному 1933 році закінчили навчання 131 технік дорожнього будівництва, а вже 1936 році в технікумі навчалися понад 500 студентів, працювали 26 викладачів. Житомирський технікум шляхового будівництва домагався високих показників в змаганнях серед автодорожніх технікумів України. У першому турі цього змагання за 1933 рік він зайняв перше місце, а в другому - йому дісталося друге місце. Надавались і грошові премії: в 1933 році - 7 тисяч карбованців, а в 1934 році - 20 тисяч карбованців. 

З роками значно поліпшилася навчально-матеріальна база, покращилися побутові умови життя працівників, позитивних змін зазнав рівень і якість виховної роботи. Якщо профспілкова організація приділяла основну увагу покращенню побутових умов навчання та проживання студентів, організації соціалістичного змагання, то в полі зору комітету комсомолу була боротьба за високу успішність, участь у громадському житті, всебічному вихованні молоді. Наслідками такої роботи було те, що з кожним роком зростала якість підготовки спеціалістів, підвищувався рівень їх громадської активності. На кінець 1936-37 років понад 75 відсотків студентів навчалися і захищали дипломні проекти лише на "відмінно" і "добре". Стала масовою участь студентів в роботі спортивних секцій і гуртків художньої самодіяльності. Серед студентів мали велику популярність зайняття в гуртках і участь в спортивних змаганнях з легкої і важкої атлетики, волейболу, шахів і шашок. Ігор Ніколаєвський був чемпіоном міста і району серед штангістів. Взимку улюбленим масовим видом спорту були лижі, лижні гонки на короткі і довгі дистанції, лижні походи, в тому числі і кількаденні, тощо. Команди технікуму були переможцями багатьох змагань серед спортивних колективів міста і області. Любила студентська молодь брати участь і в художній самодіяльності. 




За всі довоєнні роки Житомирський технікум шляхового будівництва підготував 838 спеціалістів з різних спеціальностей. На численних курсах підготовки шоферів, трактористів, десятників, слюсарів, механізаторів дорожніх машин отримали робочі професії декілька тисяч працівників автомобільної і дорожньої галузей. 

З початком військових дій на території Житомирської області припинив свою діяльність Житомирський технікум шляхового будівництва і комбінат дорожнього будівельного учнівства. Працівники і випускники технікуму з перших дні війни стали на захист Радянської Батьківщини. Вони влилися в ряди діючої Червоної Армії, пішли до партизанських загонів, поповнили ряди підпільників, кували Перемогу над ворогом в тилу. Головним випробовуванням для більшості випускників була війна: будувати мости, переправи, фронтові дороги під вогнем ворожої авіації, ФАУ-2, артилерії, мінометів, стрілецької зброї, впритул до ворожих позицій в мороз і спеку, на рівнинах і горах, над рікам і прірвами, забезпечували належний стан доріг і дорожніх споруд в прифронтових зонах, відновлювати шляхи в районах, звільнених від ворога, працювати на будівництві військових об'єктів. 

Серед довоєнних випускників, які брали участь у Великій Вітчизняній війні були: Мазур В.І., Тер-Арутюнянц Г.І., Вакуленко К.Ф., Копил Ф.Д., Борисюк М.А., Павлюк І.П. Росов А.О., Аксьоненко А.І., Корнійчук І.А., Кравчук В.К., Немировський М.М., Анкудевич В.І., Коваленко К.Р., Вайнблат І.В., Флейшман А.Е., Маркитаник Л.Ф. Це лише незначна частина захисників Батьківщини - студентів нашого технікуму. Багато з них не повернулося з фронту. Нехай буде вічною пам'ять про їх подвиги в серцях нащадків. 

Серед випускників технікуму довоєнних років були і ті, хто присвятив своє життя педагогічній праці. Костянтин Родіонович Коваленко був доцентом кафедри теоретичної механіки Одеського інженерно-будівельного інституту. Чижова-Ляпідевська викладала опір матеріалів у Київському автодорожньому інституті. Андрій Іванович Бондаренко став доцентом Київського інженерно-будівельного інституту. Олена Миколаївна Дерябіна-Мізерницька викладала математику в Київському автотранспортному технікумі. Випускниками всіх років пишається технікум. 

І колектив працівників розметала по всіх усюдах війна. Про відбудову приміщень понад 10 повоєнних років ніхто і не згадував. Майже цілий квартал в центрі Житомира лежав усі ці роки в руїнах і згарищах. 

Так закінчилася недовга передвоєнна історія одного з перших і одного з кращих на Україні - Житомирського технікуму шляхового будівництва. Та хоч 18 років цей навчальний заклад лежав у руїнах, його добре ім'я з честю несли фронтовими шляхами і новобудовами його довоєнні випускники. 

18 довгих років не значився в числі діючих Житомирський технікум, а потім розпочалася відбудова. І лише 4 квітня 1959 року Рада Міністрів УРСР видає розпорядження за № 382/Р, міністр автомобільного транспорту і шосейних доріг 15 квітня 1959 року видає наказ № 125, начальник Управління навчальних закладів Мінавтодору 20 квітня 1959 року видає наказ про переведення Київського автомобільно-дорожнього технікуму до Житомира і перейменування його в Житомирський автомобільно-дорожній технікум. Ніхто з працівників Київського автомобільно-дорожнього технікуму до Житомира не переїхав, крім секретаря директора Білан Галини Степанівни. Меблі і інвентар для нового технікуму були виділені з фонду міністерства. Все, що було перевезено в Житомирський автодорожній, в тому числі бібліотека, автомобілі і дорожні машини, навчальні майстерні і багато що з обладнання кабінетів і лабораторій, зіграло вирішальну роль в перші дні його роботи. 




Наказ Міністра автомобільного транспорту і шосейних доріг УРСР від 25 травня 1959 року за №131-ок директором Житомирського автодорожнього технікуму з 15 липня 1959 року призначався Калашніков Олег Андрійович, заступником директора з навчальної роботи Карпенко Платон Прокоповича, заступником директора з адміністративно-господарської частини Півень Федір Васильовича. 

1 вересня 1959 року приступили до занять 17 груп загальною кількістю 493 учні, а до роботи - 23 викладачі. Серед них: Чугунов К.П., Гольдер В.Г., Заворотний CO., Тулубко Г.М., Воркут А.І. Перших 5 циклових комісій очолили Коваль А.Т., Бондарос Л.М., Задорожній В.І., Воркут А.І і Тулубко Г.М. Навчально-матеріальна база складалася із 23 кабінетів і лабораторій, однієї слюсарної майстерні на 30 місць, однієї механічної майстерні та 13 автомобілів. 

З 1965 року директором призначено КАРПЕНКА Платона Прокоповича, заступником директора з навчальної роботи КОРОТКОГО Миколу Івановича. після нього РАДЧЕНКА Якова Васильовича, а з 1984 - ПРУДІУСА Георгія Володимировича. Це оперативні, творчі, відповідальні керівники. Тодішній директор технікуму відмічає особливу роботу Прудіуса Г.В. за його чітке, швидке, своєчасне і справедливе керування підлеглими. Одночасно Георгій Володимирович був життєрадісною, комунікабельною, творчою натурою. Співав у викладацькому хорі, не цурався друзів і колег. 

Помітний слід залишив після себе і заступник директора технікуму з навчально-виробничої практики Петро Андрійович Савенок. Петро Андрійович був справжньою знахідкою для технікуму: викладач геодезії, зав.кабінетом, голова циклової комісії, завідуючий дорожнім відділенням і, нарешті, - заступник директора технікуму з навчально-виробничої практики. Так зростала його кар’єра. Початок роботи Петра Андрійовича співпав з найбільшим, розмахом будівництва в технікумі: спортивний комплекс, полігон, гуртожитки, лабораторний корпус, їдальня, десятки всіляких перебудов і реконструкцій - все це не обминуло його рук. Якщо відкриття нових спеціальностей більше стосувалося заступників директора з навчальної роботи, то розбудови - заступника директора технікуму з навчально-виробничої практики та заступника з адміністративно-господарської частини. 

За період повоєнного існування технікуму в ньому працювало багато чудових, талановитих і самовідданих справі викладачів і вихователів молоді: Надію Михайлівну Галина Савенок, Олександрівна Білошицька (Баранівська), Любов Максимівна Бондарос, Ольга Олександрівна Гриневич, Галина Федорівна Євдокімова (Півень), Аркадій Тимофійович Коваль, Лідія Петрівна Молодецька (Докіль), Віктор Захарович Козлов, Галина Антонівна Колосовська, Ніна Дмитрівна Бондарчук, Людмила Іваніван Хетерелі, Ольга Миколаївна Прудіус, Михайло Григорович Кулаковський, Наталія Андріївна Ковальчук, Марія Федорівна Себова, Петро Максимович Тищенко, Арон Якимович Корчемник, Юхим Михайлович Грінберг, Марк Сергійович Скачков, Костянтин Павлович Чугунов, Олександр Гаврилович Цаплін, Віталій Іванович Задорожній, Анатолій Іванович Воркут, Іван Іванович Ґонтар, Володимир Степанович Мазурок, Іван Тимофійович Краснонос, Олександр Олексійович Мінчук, Олександр Олександрович Щирін, Ігор Федорович Камінський, Анатолій Григорович Вознюк, Павло Якович Савчук, Володимир Федорович Мойсеєнко, Петро Кузьмович Гальцев, Артем Петрович Заруцький, Андрій Ісаєвич Варіс, Леонід Олексійович Карплюк, Іван Петрович Бондарчук, Іван Никанорович Галанзовський, Володимир Махоня, Володимир Олексійович Василенко, Костянтин Петрович Захаров, Іван Олексійович Лукашевич, Григорій Григорович Горбатюк, Анатолій Григорович Курченко і його брат Юрій, Юрій Іванович Домарецький і його брат Борис, Анатолій Аполлінарійович Главацький, Євген Гнатович Камінський, Володимир Олександрович Корабельников, майстри спорту Волков, Неманіхін, Петро Павлович Кухарчук, Володимир Пилипович Матвіюк, Євген Павлович Тарнавський, Алла Іванівна Максименко (Григор'єва), Юхим Давидович П’ятковський, Григорій Михайлович Артеменко, Марія Борисівна Фомюк, Галина Григорівна Камінська і багато інших. Вклад кожного з них у загальну справу важко переоцінити. 

Відбудова

В 1959 році, в одному з красивіших і солідніших на той час будинків Житомира розмістилися всі навчальні кабінети і лабораторії, майстерні, бібліотека, спортивний зал, гуртожиток та їдальня. Перших 5 років роботи Житомирського автодорожнього не виникало ніяких планів розширяти та зміцнювати існуючу навчально-матеріальну базу технікуму. Пристосувалися якось до того, що мали хоч воно далеко не відповідало вимогам якісної підготовки автомобільних і дорожніх фахівців середньої кваліфікації. Але змінювалися події в країні, які вносили свої корективи в діяльність технікуму. Розбудова почалася із двору технікуму. Частину території було відведено для побудови обласного драматичного театру, а технікуму виділили 5 гектарів території в загородній зоні. 

В 1966 році почалась розбудова і в цьому ж, 1966 році, було введено нову спеціальність "Експлуатація та ремонт підйомно-транспортних, будівельних, дорожніх машин та обладнання". Комісія розпочала свою роботу в вересні 1966 року. 
Будівництво йшло великими темпами і 7 листопада 1967 року завершено першу чергу будівельних робіт навчально-виробничого комплексу. 
Завдяки допомозі дорожніх підприємств та коштам, заробленим на підрядних роботах під час практик, вже на початку 70-х років навчально-виробничий комплекс мав у своєму розпорядженні такі служби: 
- технічний профілакторій для діагностики, технічного обслуговування і ремонту автомобілів та дорожньо-будівельних машин на 8 місць; 
- механічні майстерні: слюсарні, металообробні, ковальсько-зварювальні; 
- класи автомобільних тренажерів і правил з безпеки дорожнього руху; 
- методичний кабінет, роздягальня і умивальник; 
- контрольно-пропускний пункт і диспетчерська; 
- кабінети механіка і начальника комплексу; 
- водонасосну свердловину з водонапірною вежею і пожежним водоймищем; 
- котельню централізованого опалення; 
- полігон для занять з управління дорожніми машинами; 
- склади будівельних матеріалів та запчастин; 
- буфет; 
- навчальний автодром з набором елементів підвищеної складності проїзду; 
- показова кільцева дорога з 16 видами покриття, інженерними спорудами, дорожньою обстановкою, зразками водотоків і т. д; 
- зразки придорожнього сервісу ; 
- квіткову теплицю; 
- надвірну мийку машин; 
- лазню з сауною і басейном; 
- військове містечко для занять з цивільної оборони; 
- спортивний майданчик для занять мотоциклістів і змагань з картингу; 
- елементи зовнішнього облаштування (огорожа, сад, квітники, уборна) 
В 1967 році було збудовано гуртожиток на 240 місць по вулиці Шевченка, 23-а загальною площею 1621 кв.м. 
1972 року відкрився спортивний комплекс з двома ігровими залами, стрілецьким тиром, душовою, сауною, тренерськими і складськими приміщеннями. 
В 1975 році заселено гуртожиток №2 на 300 місць по вулиці Шевченка, 23-а. 
В 1976 році відбудовано навчально-лабораторний корпус. 
В 1984 році побудовано дев’ятиповерховий гуртожиток №3 на 350 місць по вулиці Театральній. 
В 1985 році побудовано двоповерхове приміщення їдальні на 240 місць. 
Йшла цілеспрямована, наполеглива і результативна робота всього педагогічного колективу по створенню найкращих умов для навчання і виховання учнів, вивченню і впровадженню передового досвіду кращих колективів і визначних майстрів педагогічної справи 





Сьогодення

Сьогодні Житомирський автомобільно-дорожній коледж - один із найстаріших та найперспективніших вищих навчальних закладів І-ІІ рівня акредитації даного спрямування. Адже він готує фахівців для регіону, що знаходиться на перетині великих міжнародних і внутрішніх шляхів. 










Вже 80 років він посідає достойне місце на ринку освітніх послуг. Коледж має свої давні традиції, багаторічний досвід, педагогічний потенціал, що дозволяє готувати фахівців у сфері будівництва, експлуатації автомобільних доріг, ремонту та обслуговування дорожніх машин, автомобілів та двигунів. 
Коледж постійно розвивається та вдосконалюється, запроваджуючи новітні освітні технології, формуючи матеріальну базу, що сприяє якісному забезпеченню навчально-виховного процесу. 
Однак, одна із вимог сьогодення –формування гармонійної, творчої особистості, громадянина, готового жити і працювати в нашому динамічному світі. Тому в коледжі приділяється увага і цьому напрямку роботи з молоддю. 
Та основне наше багатство – це люди, професійний і творчий педагогічний колектив, який робить все можливе, аби вирішувати непрості проблеми, які ставить непередбачуваний і примхливий час. 
З вересня 2000 року на базі коледжу відкрито філіал Київського гуманітарного інституту, який готує бакалаврів та спеціалістів за спеціальністю „Менеджмент зовнішньо - економічної діяльності”. 
Студенти, які закінчили навчання в коледжі з "відзнакою», мають право бути зарахованими на 2-й курс Українського транспортного університету, Київського гуманітарного інституту та на 3-й курс Житомирського інженерно-технологічного університету за співбесідою. 
Адреса коледжу: м Житомир вул. В.Бердичівська, 2 телефон, 47-18-10
Телефон приймальної комісії 47-18-23


Меню сайту
 
 
Сайт Міністерства освіти України
 
Опитування
Оцініть наш сайт
Всього відповідей: 3649

© 2016 Офіційний сайт Житомирського автомобільно-дорожнього коледжу